Головне у виховному та навчальному процесі – вчити дітей, як треба жити в єдиній родині, поєднуючи особисті потреби із суспільними інтересами, інтегруючи у виховані кращі загальнолюдські якості з національними. Всі компоненти духовності українського народу становлять національні цінності, які є серцевиною освіти і виховання. Це – рідна мова і література, історія, природознавство, музика та образотворче мистецтво, трудове навчання, національна ідеологія, свідомість і самосвідомість. Рідна мова, зазначав К.Д. Ушинський, це найсильніший засіб, що об’єднує в одне велике історичне ціле минулі, сучасні і прийдешні покоління. Розповіді рідною мовою про життя українського народу, про його творчі здібності та обдарування, його минуле й сучасне, повчання дідуся, бабусі, батька й матері, увага до порад старших, досвідчених людей, роблять, безумовно, свою цінну й важливу справу у вихованні дітей, підлітків і юнаків.
На уроках трудового навчання через народний фольклор, поезію, народні традиції формується національна свідомість, особливо на уроках при вивченні технології виготовлення вишитих виробів, писанкового розпису, традиційних українських страв, аплікацій з природного матеріалу, історичних костюмів, пов’язує свідомість учня зі своїм народом, його історією.
В сучасній реальності сьогодення багато дітей і підлітків втрачають життєві орієнтири, плутаються в національних і загальнолюдських цінностях. Безладні реалії навколишнього життя вносять серйозні корективи в їхню ще слабку свідомість. Разом із розкриттям фальшивих ідеалів розмиваються цінні ідеали, що мають неперехідне значення. Тому на уроках трудового навчання прагну, щоб учні не тільки вміли вірно виконувати той чи інший вид роботи, але й знали та поважали національні традиції свого народу. На уроці з теми «Художня обробка тканини вишивкою», в 6 класі, прагну поглибити знання учнів з історії української народної вишивки, показати застосування цього виду мистецтва під час виготовлення одягу та інших речей домашнього вжитку. Звертаю увагу учнів на відродження національного мистецтва, ремесел, формую в них художній смак, виховую в учнів почуття до прекрасного, ретельність, охайність. Розповідаю учням, що колись після свята "Миколая" в селах України кожного вечора збиралися на вечорниці. Спочатку сходилися дівчата, пізніше з'являлися хлопці. В будні дні на вечорницях дівчата, бувало, працюють і прядуть починки, вишивають сорочки або рушники собі на придане. А під час вишивання дівчата співали багато гарних ліричних пісень про кохання, про стосунки між молодими. Тягнеться нитка, тягнеться пісня "Як любили та розійшлися" або "Як поїхав мій миленький іншої шукати". Молоді дівчата під час вишивання, як правило, співали пісню про калину, яка стала народною.
Добираючи нитки для вишивання, кожна дівчина вплітала свою кольорову гамму до своїх мрій та сподівань. Кожна нитка несла своє психологічне змістовне значення. А мати, відряджаючи в дорогу, дарувала синові рушник, на якому вишита "рясниста доріжка", яка завжди повертатиме сина в спогади про рідну домівку. Про це співається в пісні "Про рушник". Про те, що кольори мали змістовне значення, співається в пісні "Два кольори". Червоний колір вважається кольором життя та любові, чорний - то журба. Кольорові нитки багато чого могли розповісти коханому, синові, чоловікові.
В 5-му класі при вивчення теми «Технологія виконання швів «уперед голку», «назад голку»», для актуалізації опорних знань та вмінь учнів використовую роботу за дидактичними картками. При вивченні нового матеріалу практичне закріплення здійснюється за інструкційними картками. Закріплення нових знань та вмінь здійснюється роботою в парах, а також використовую гру «Блеф клуб». Організовую взаємоконтроль якості виконання роботи з наступним обговоренням. Після цього демонструю кращі роботи учнів, звертаючи їх увагу на помилки, допущені під час роботи. В умовах відродження національної культури відкриваються широкі можливості для естетичного виховання молоді. Нові дослідження в сфері українознавства дають багато цікавого матеріалу, який можна успішно використовувати в процесі підвищення рівня естетичного виховання підростаючого покоління. А практичний досвід свідчить про те, що естетичні й національні аспекти в трудовому навчанні можна з успіхом поєднувати. На мою думку, це створює оптимальні умови для виховання гармонійно розвиненої особистості на основі надбання національної культури. Вишивка - найпоширеніший вид народної творчості в Україні. У виробах вишивальниць втілюється поетичне осмислення життя, навколишнього світу, краси і фантазії, звичаї та уявлення наших предків.
Учні старших класів під час вивчення теми «Технологія виготовлення вишитих виробів» виконують пошукову роботу, а потім презентацію її (беруть інтерв’ю у майстринь вишивання нашого міста і демонструють їхні роботи). Традиції, звичаї та обряди, як і рідна мова, - "це ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, одну націю. Отож засвоєння, зберігання і розвиток дітьми традицій і звичаїв українців є важливим засобом зміцнення національної свідомості, згуртування і єдності всієї нашої нації. У народі побутує повір’я: той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. З цього приводу Олекса Воропай писав: "Він блукає по світу, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого народу". Ці мудрі слова – серйозне застереження легковажним людям, які ще й сьогодні нехтують народними традиціями і звичаями.
На уроках трудового навчання через народний фольклор, поезію, народні традиції формується національна свідомість, особливо на уроках при вивченні технології виготовлення вишитих виробів, писанкового розпису, традиційних українських страв, аплікацій з природного матеріалу, історичних костюмів, пов’язує свідомість учня зі своїм народом, його історією.
В сучасній реальності сьогодення багато дітей і підлітків втрачають життєві орієнтири, плутаються в національних і загальнолюдських цінностях. Безладні реалії навколишнього життя вносять серйозні корективи в їхню ще слабку свідомість. Разом із розкриттям фальшивих ідеалів розмиваються цінні ідеали, що мають неперехідне значення. Тому на уроках трудового навчання прагну, щоб учні не тільки вміли вірно виконувати той чи інший вид роботи, але й знали та поважали національні традиції свого народу. На уроці з теми «Художня обробка тканини вишивкою», в 6 класі, прагну поглибити знання учнів з історії української народної вишивки, показати застосування цього виду мистецтва під час виготовлення одягу та інших речей домашнього вжитку. Звертаю увагу учнів на відродження національного мистецтва, ремесел, формую в них художній смак, виховую в учнів почуття до прекрасного, ретельність, охайність. Розповідаю учням, що колись після свята "Миколая" в селах України кожного вечора збиралися на вечорниці. Спочатку сходилися дівчата, пізніше з'являлися хлопці. В будні дні на вечорницях дівчата, бувало, працюють і прядуть починки, вишивають сорочки або рушники собі на придане. А під час вишивання дівчата співали багато гарних ліричних пісень про кохання, про стосунки між молодими. Тягнеться нитка, тягнеться пісня "Як любили та розійшлися" або "Як поїхав мій миленький іншої шукати". Молоді дівчата під час вишивання, як правило, співали пісню про калину, яка стала народною.
Добираючи нитки для вишивання, кожна дівчина вплітала свою кольорову гамму до своїх мрій та сподівань. Кожна нитка несла своє психологічне змістовне значення. А мати, відряджаючи в дорогу, дарувала синові рушник, на якому вишита "рясниста доріжка", яка завжди повертатиме сина в спогади про рідну домівку. Про це співається в пісні "Про рушник". Про те, що кольори мали змістовне значення, співається в пісні "Два кольори". Червоний колір вважається кольором життя та любові, чорний - то журба. Кольорові нитки багато чого могли розповісти коханому, синові, чоловікові.
В 5-му класі при вивчення теми «Технологія виконання швів «уперед голку», «назад голку»», для актуалізації опорних знань та вмінь учнів використовую роботу за дидактичними картками. При вивченні нового матеріалу практичне закріплення здійснюється за інструкційними картками. Закріплення нових знань та вмінь здійснюється роботою в парах, а також використовую гру «Блеф клуб». Організовую взаємоконтроль якості виконання роботи з наступним обговоренням. Після цього демонструю кращі роботи учнів, звертаючи їх увагу на помилки, допущені під час роботи. В умовах відродження національної культури відкриваються широкі можливості для естетичного виховання молоді. Нові дослідження в сфері українознавства дають багато цікавого матеріалу, який можна успішно використовувати в процесі підвищення рівня естетичного виховання підростаючого покоління. А практичний досвід свідчить про те, що естетичні й національні аспекти в трудовому навчанні можна з успіхом поєднувати. На мою думку, це створює оптимальні умови для виховання гармонійно розвиненої особистості на основі надбання національної культури. Вишивка - найпоширеніший вид народної творчості в Україні. У виробах вишивальниць втілюється поетичне осмислення життя, навколишнього світу, краси і фантазії, звичаї та уявлення наших предків.
Учні старших класів під час вивчення теми «Технологія виготовлення вишитих виробів» виконують пошукову роботу, а потім презентацію її (беруть інтерв’ю у майстринь вишивання нашого міста і демонструють їхні роботи). Традиції, звичаї та обряди, як і рідна мова, - "це ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, одну націю. Отож засвоєння, зберігання і розвиток дітьми традицій і звичаїв українців є важливим засобом зміцнення національної свідомості, згуртування і єдності всієї нашої нації. У народі побутує повір’я: той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. З цього приводу Олекса Воропай писав: "Він блукає по світу, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого народу". Ці мудрі слова – серйозне застереження легковажним людям, які ще й сьогодні нехтують народними традиціями і звичаями.
Немає коментарів:
Дописати коментар